План-конспект уроку української
літератури в 11 класі
Тема.
Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях поетеси. Призначення поета й поезії,
відповідальність митця перед народом. «Доля», «Страшні слова, коли вони
мовчать…»
Мета:
ознайомити одинадцятикласників із життєвим і творчим шляхом Ліни Костенко;
розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; донести до свідомості
учнів істину, що поезія – це вияв громадянської позиції; закріплювати навички
аналізу ліричного твору; виховувати засобами поетичного слова громадянську
свідомість, мужність, чесність, почуття власної гідності; любов до поезії.
Учні повинні знати: основні події з життя Ліни Костенко; твори поетеси, у
яких звучить тема покликання митця.
Учні повинні вміти: висловлювати власні думки про громадянську мужність
поетеси; виразно читати й аналізувати твори, працювати в групах, презентувати
власні проекти.
Тип уроку:
урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет Ліни Костенко, виставка творів письменниці, мультимедійні
презентації, відеозаписи, аудіозаписи поезій.
Випереджувальні завдання: мультимедійна презентація біографії поетеси,
повідомлення «Діяльність Ліни Костенко в наш час» (1 група «Біографи»), аналіз лірики (2,3 групи «Літературознавці»).
ЕПІГРАФ
Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I.
Організаційний момент.
II.
Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети
уроку.
Учитель. Добрий день! Розпочинаємо наш урок літератури
– свято зустрічі з поезією. Поезія народилася разом із мовою. Вигадуючи слова
для називання предметів, ознак, дій, людина передавала в них власне бачення
світу. Сприймаючи довкілля в повноті відтінків, барв, тонів, людина прагнула
передати їх у красі слова. Поєднавши музичний ритм із красивим добірним словом,
людство дістало змогу проявити свій духовний світ у поезії. Кожне слово,
мовлене митцем, стає образом, набуває нових смислів, звучить особливо гарно,
закарбовується у пам’яті й у серці. Не кожному дано творити поезію, проте кожен
може навчитися відчувати й розуміти її. І той, хто читає вірш, вслуховується в
його мелодію, замислюється над значенням слів, стає його співавтором,
співтворцем. Бо всяке мистецтво – це поштовх до нової творчості, яка розвиває
душу людини, робить її багатою і красивою. Якою повинна бути поезія? Яким має
бути поет? На ці питання ми неодноразово давали відповіді, аналізуючи поетичні
твори на уроках літератури. Я вам пропоную зараз послухати уривки з поезій. Поміркуйте, чи одному
поетові належать ці тексти, а якщо так, то яким він є?
Юдоль плачу, земля
моя, планета,
Блакитна зірка в
часі на плаву,
Мій білий світ,
міцні твої тенета, -
Страждаю, мучусь,
гину, а живу!
Страждаю, мучусь, і
живу, і гину,
Благословляю біль
твоїх тенет.
Цю грудочку тепла –
у Всесвіті – людину!
І Всесвіт цей –
акваріум планет.
******
Я, що прийшла у світ
не для корид,
Що не люблю юрби і
телекамер,
О як мені упікся і
обрид
Щоденний спорт –
боротися з биками!
******
-
Спадковість?
-
Совість.
-
Мрія?
-
Інститут.
-
Любов?
-
Життя.
-
Зненависть?
-
Трутні.
-
Минуле?
-
Труд.
-
Позаминуле?
-
Труд.
-
З
таким минулим – можна і в майбутнє.
******
Поет не може бути власністю.
Це так йому вже на роду.
Не спокушайте мене гласністю.
Я вдруге в пастку не піду.
Працюю в кратерах вулканів.
Я завелика для капканів.
******
Поезія – рідна
сестра моя .
А правда людська − наша мати.
******
Так чого ж я шукаю і чим я жива
Велемовний світ, велелюдний.
Ви поезія, вірші?
Чи тільки слова?
(відповіді
учнів)
Так, дійсно. Ці слова належать одній людині
– Ліні Василівні Костенко, чию творчість на сьогодні визначають як унікальне
явище у світовій культурі XX і XXI століть. . Ви пригадуєте цю поетесу? У якому
класі, які її твори ми вивчали? (6 клас…
Мені хочеться, щоб із нашого уроку кожен із
вас сьогодні взяв для себе часточку тієї енергії, якою дихають вірші цієї
поетеси. Я хочу, щоб кожен із вас сьогодні
віднайшов для себе «свою» Ліну Костенко. Тож, бажаю вам успіхів!
А зараз запишіть дату, тему уроку «Ліна
Костенко. Життєвий і творчий шлях поетеси. Призначення поета й поезії,
відповідальність митця перед народом. «Доля», «Страшні слова, коли вони
мовчать…» та епіграф.
Наша мета сьогодні ознайомитися із біографією Ліни Костенко,
проаналізувати її вірші, зрозуміти, що поезія - це не тільки краса слова, а й
вияв почуття власної гідності, громадянської позиції людини.
III.
Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу.
Учитель: А зараз уважно прослухайте вірш, уявіть собі людину, яка
його написала.
(на
мультимедійній дошці відео презентація вірша «Доля»)
«МІКРОФОН»
Учитель:
1.
Чи
сподобався вам цей вірш? Чим?
2.
Які
враження справив на вас? Які роздуми викликав?
3.
Наша
доля залежить від нас самих чи ні?
4.
Ми
можемо впливати на свою долю?
Учитель: Хто ж автор цієї поезії? У чому її особливість
?
розкажуть
нам учні 1 групи «Літературознавці».
Аналіз поезії (паспорт твору, усно).
Якби одне з
багатьох українських видавництв вирішило видані поетичну збірку Ліни Костенко, яка була б повністю присвячена темі
творчості, то вийшла б дуже велика за обсягом книжка. І не дивно, що видатна
поетеса приділяє величезну увагу згаданій темі, адже творчість для неї — це
сенс життя, і вона прагне висловити своє розуміння цього поняття. Тут були б і
вірші, присвячені місцю письменника в суспільстві, і поезії, присвячені колегам
«по перу», і твори, які б показували душевну роздвоєність митця під час
панування тоталітарного режиму. Тут були б твори, які б показали, як
відбувалось зростання Костенко-поетеси. Показовим у цьому плані є твір «Доля»
із циклу «Крізь роки і печалі», де авторка розповіла про народження в собі
поета. За жанром це вірш, який належить до
філософської лірики. За допомогою алегоричної форми сну Ліна Костенко
спілкується з власною долею.
На містичному базарі продаються різні долі, які
умовляють купити їх. І тільки одна Доля не пропонує себе, бо стверджує, що за
неї треба платити життям. Читач здогадується: Ліна Костенко говорить про
нелегку долю митця, для якого
Поезія — рідна сестра моя.
Правда людська — наша мати.
Ці рядки підкреслюють, що Поезія і Правда тісно пов'язані між собою, а отже,
справжній митець підкоряє свої творчі пориви служінню Істині. Особливо
промовисто це звучало у той час, коли був написаний вірш, час ідеологічної
однолінійності, утисків і цензури. Поняття істини, як розуміла його Ліна
Костенко, не збігалося з офіційним розумінням «правди» соцреалістичного
мистецтва. Однак час, як лакмусовий папірець, виявив, чиє розуміння Правди було
істинним. Оптимістичним акордом звучать останні рядки поезії:
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться —
у мене жодних претензій нема
до Долі — моєї
обраниці.
У вірші
використані художні засоби: епітети (чудернацький базар, чисте поле, ясне
обличчя), антитеза (для щедрих і скнар, одні були царівен не гірш, а інші - як
бідні міньйони, хто купляв собі долю за гріш, а хто – за мільйони), метафори (Дехто
щастям своїм платив. Дехто платив сумлінням; душею покликала очі…).
Римування – перехресне, віршовий розмір – амфібрахій.
6. Якою ви уявляєте людину, що їй належать
ці слова?
Я вибрала долю собі сама.
І що зі мною не
станеться, -
У мене жодних
претензій нема
До
долі – моєї обраниці.
(після відповідей учнів портрет Ліни Костенко з’являється
на мультимедійній дошці)
5.
Отже,
подивіться на портрет Ліни Костенко. Чи збігається ваше уявне зображення
поетеси з дійсним? У чому?
Отже, долю Ліна Костенко вибрала собі сама.
Її поетичне слово змушувало стрепенутися, гордо розправити плечі або ж
спалахнути від сорому. Воно розбуджувало притуплену гідність, коли презирливо
мовчало. Є в Ліни Костенко «вірші-квіти» і «вірші-дуби», немає і не могло бути
лише «віршів-рабів». Тому й дивується, як це українці мають встати з колін. На
них вона не стояла ніколи! У цьому ви переконалися, читаючи біографію Ліни
Костенко.
А зараз учні 2
групи «Біографи» презентують результати своєї роботи. Учні класу складають тези
почутого.
(виступи учнів супроводжуються показом відповідних
слайдів)
Учитель:
яке ж враження про поетесу склалося у вас після виступів ?
(після відповідей учнів, на дошці з’являється слайд
«асоціативний кущ»
Ліна Костенко).
Зверніть увагу, усі ваші враження про поетесу ми бачимо
зараз на дошці.
(один із учнів зачитує записи на слайді)
Учитель: якби
у вас була змога зустрітися із Ліною Василівною особисто, про що б ви запитали
її у першу чергу? (учні ставлять запитання, орієнтовано про поезію, слово,
митця).
Учитель: у
чому ж сила слова? Чи можна в наш час, коли, здається, про все вже давно сказано,
бути оригінальним у творчості? На ці запитання ми знайдемо відповідь у поезії
Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…». Прослухайте вірш і почуйте
відповідь.
6.
Учень
із 3 групи «Літературознавці» декламує вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…».
.
Автор: Ліна Костенко
Рік: 1980
Збірка: останній вірш у збірці "Неповторність"
Літературний
рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид
лірики: філософська
Провідний
мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва.
Інші
наявні мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість
як категорія краси.
Віршовий
розмір: ямб
Вид
римування: перехресне
Художні засоби: оксюморон (слова мовчать), епітети
(страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова причаїлись); антитеза
(краса й потворність, асфальти й спориші). У вірші
поетеса доводить, що відповідальність митця перед людьми за свої слова велика,
адже їм вірять, до них прислухаються. Як важливо сказати щось своє, неповторне, вагоме, яке б
зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. Ліна Костенко переконана: якщо ти справжній
поет, то твоя поезія має бути «завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик
до душі». Хай буде велика праця душі, муки творчості, аби знайти оте єдине,
неповторне слово, яке залишиться в пам'яті й у серцях людей.
(учні класу роблять відповідні
записи у зошитах).
Учитель: А
зараз прочитайте вислови відомих людей. Прокоментуйте їх. Поміркуйте, як вони
стосуються теми нашого уроку.
Поезія має ту
властивість, що зникнути навіки не може: закумульована в ній творча енергія не
лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися (Є. Маланюк). Чим
більший поет, тим глибші корені його творчості (М. Рильський). Переставши бути
собою, поет втрачає і себе самого (В. Стус). Не поет, у кого думки не
літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті (Леся
Українка). Поет розширює зміст нашого внутрішнього «я», зворушуючи його до
глибини (І. Франко). Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність…
(М.Хвильовий). Ще слів нема. Поезія вже є (Л. Костенко). (відповіді учнів)
У творах яких українських поетів уже звучала тема
призначення поета й поезії?(Євген Маланюк, вірш «Стилет чи стилос?», Леся
Українка «Давня казка»)
IV.
Підведення підсумків.
Учитель
Ми
ознайомилися з маленькою краплиною бездонного океану поезії Ліни Костенко.
Сьогодні багато хто з вас відкрив для себе цю поетесу, про яку
літературознавець Валерій Шевчук , переадресувавши слова Івана Франка про Лесю
Українку, сказав: «Можна сказати, що нині Ліна Костенко – єдиний мужчина на всю
соборну Україну!.. Чоловіки ламалися і відступали, а вона – ні. Вона людина –
високодуховна. Тільки високодуховні стають митцями».
V.
Рефлексія. Оцінки.
Учитель
Що взяли ви для
себе із сьогоднішнього уроку?
Що очікуєте від
подальшого знайомства з поезією Ліни Костенко?
А зараз, діти, ПОЕТИЧНА ХВИЛИНКА
Послухайте уважно вірш . Хто його декламує? (на мультимедійній дошці відео запис вірша Ліни
Костенко «Крила» , декламує Богдан Ступка)
Учитель
Хто ж декламує цей вірш? (відповіді учнів).
Кожна людина
має крила, тож розправте їх, діти, для польоту творчого, сміливого. Будьте
щирими, живіть без фальші, як робить це Ліна Костенко. Ростіть крилатими!
VI.
Домашнє завдання (диференційоване)
1.
Опрацювати
сторінки підручника 250-258 , знати основні події з життя Ліни Костенко ( усім
учням класу).
2.
Вивчити
вірш «Страшні слова, коли вони мовчать…»
(за бажанням).
3.
Написати
твір на тему «Поезія – це завжди неповторність» (високий рівень).
4.
Індивідуальні: підготуватися до виразного читання поезій «Українське альфреско» (Колесник
Анастасія), «Життя іде і все без коректур…» (Контарєва Альона), «Вже почалось,
мабуть, майбутнє…» (Буряк Руслан).
План-конспект
уроку української літератури у 7 класі
Тема. Любов Пономаренко. «Гер переможений». Загальнолюдська ідея
гуманізму й толерантності. Особливості художніх засобів новели.
Мета: ознайомити учнів із біографією письменниці та
особливостями її твору;
розвивати вміння грамотно висловлювати
власні думки, коментувати епізоди твору, надавати оцінку вчинкам героїв;
розвивати критичне мислення;
виховувати риси доброти, милосердя,
людяності; непримиренності до проявів ксенофобії, заперечення війни як прояву
антигуманного ставлення до людини.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: мультимедійний матеріал до уроку, презентація
«Трагедія війни – трагедія людських доль», тлумачні словники, кольоровий папір
для поділу на групи, завдання для групової роботи, аркуші паперу для методу
«Займи позицію».
Методи, прийоми і форми роботи: слово вчителя,
бесіда, бліц опитування, групова робота,
випереджувальні завдання «Історична розвідка», «Біографічна розвідка»,
«Інформаційне гроно», метод «Займи позицію», вправа «Валіза».
Епіграф: Людина
створена природою для миру, а не для війни, народжена для щастя, любові,
гармонії, краси, для насолоди всіма радощами життя.
Франсуа
Рабле
(Слайд 1)
Перебіг уроку
I.
Організаційний момент.
Забезпечення емоційної готовності до уроку.
Учитель. Доброго дня, діти!
Сьогодні на уроці ми розглянемо дуже серйозну й актуальну для нашого часу тему.
Будемо розмірковувати, доводити, а, можливо, й переконувати когось. Тому зараз
повторіть хором афірмацію для вироблення впевненості: «Я думаю, аналізую. Не боюся
висловлювати власні думки. Шукаю істину». (Учні хором промовляють налаштування)
II.
Оголошення теми й мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
Учитель.
Людина…найвища цінність у світі, яка має право на щастя, на почуття, на
вибір, на мирне життя… Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна
реальність. На наших вулицях безпечно, ви ходите до школи. Там, де уклад
суспільства міцний, безцінний дар миру може ніхто особливо й не помічати. Та чи
всі люди на Землі живуть у мирі? Для багатьох людей у сучасному світі спокійне
життя — це лише казкова мрія, багато людей страждають, вони не мають сім'ї, але
мають багато горя.
Перегляд презентації
«Трагедія війни – трагедія людських доль»
Актуалізація
опорних знань учнів
Бесіда
Учитель:
-
що ж таке війна? Дайте своє визначення і
звірте його зі словником. Що спільного між цими тлумаченнями?
-
чому війни доволі часто трапляються в
історії людства? Хто несе відповідальність за людські жертви і втрати?
-
хто такий ворог? Чому в розумінні кожної
пересічної людини його обов’язково потрібно знищити?
-
чи можливе інше ставлення до колишніх
ворогів? Відповідь аргументуйте.
(Слайд
2)
Діти, сьогодні ми згадаємо одну з
найтрагічніших сторінок в історії нашої держави – події Другої світової війни.
(Слайди 3,4,5)
Історична розвідка.
Виступ учня. Після нападу 1 вересня 1939
року фашистських військ на Польщу розпочалася Друга світова війна –
наймасштабніша і найжорстокіша в історії людства. Воєнні дії відбувалися на
території Європи, Азії, Африки й Австралії, охопивши при цьому всі моря й
океани. У війні брала участь 61країна світу, а в арміях цих країн
налічувалося110 мільйонів осіб.
22 червня 1941 року фашистська армія
розпочала війну проти Радянського Союзу. Жорстокі бої точилися чотири
роки, і нарешті 9 травня 1945 року наші герої здобули довгоочікувану перемогу
над фашистами. Багато письменників вважали своїм обов’язком стати на захист
Батьківщини.Серед них Анатолій Дімаров, Андрій Малишко, Олесь Гончар,Олександр
Довженко, Михайло Стельмах, Григорій Тютюнник та багато інших. Пройшовши
пекельними дорогами війни, вони зобразили ці події у своїх творах і донесли їх
до читача.
Учитель.
Тема війни хвилювала й
хвилює не одне покоління письменників.Серед них і сучасна письменниця Любов
Пономаренко, твір якої ми будемо вивчати на сьогоднішньому уроці.
III.
Опрацювання
навчального матеріалу
(Слайд
6)
Біографічна
розвідка
Учень. Любов
Петрівна Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського
району, що на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний
інститут ім. М. В. Гоголя.
Усе життя письменниці пов'язане з
філологією: працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях
газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінках
Полтавської області, працює власним кореспондентом обласної газети «Зоря
Полтавщини».
Ще в ранньому віці проявилося
поетичне обдаровання Любові Пономаренко. Прозу почала писати з 1980 р. Як
зізнається письменниця, для неї література є порятунком, Вічним Містом, до
якого поривається впродовж усього життя.
У творчому прозовому доробку Л.
Пономаренко є низка повістей та оповідань, які виходять друком не лише в
Україні, а й у Німеччині та Японії. Та передовсім уражають і дивують її
лаконічні оповідання з небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у яких
авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську
душу.
Найвідоміші твори: «Тільки світу»,
«Дерево облич», «Ніч у кав'ярні самотніх душ». Лауреат
премій «Благовіст» (1998 р.) та ім. Олеся Гончара (2000 р.).
Робота над змістом твору
(Слайд
7)
Виразне
читання новели вчителем і учнями
Полонені німці зводили цей квартал з
любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на
вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлото,
шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити,
але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини
лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли
з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці
Лейпцига.
Коли протала земля, Фрідріх скопав
маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те
насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками
зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: «Гут… кіндер…
гут». А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали
каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці.
Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як
скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав
Фрідріх і гиркав охоронець.
Місто давно не сердилося на німців, удови
жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з
одягу — старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися,
дякували, називаючи вдів «фрау».
У Фрідріха теж була фотокартка двох
дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу,
чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти.
І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його
маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того
був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили
ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх
дурних німецьких пісеньок.
Під осінь німець уже не садив грядку,
ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість «шнеляти» простягав йому
цигарку і дозволяв лежати під стіною.
Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків
цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так, що
самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.
Одного ранку його знайшли
під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
—
Бидлото, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї
до коробки сіріла мотузка.
Коли зняли його і взяли на руки, то
здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і
навіть не насипавши горба.
Осінь видалася теплою, в кінці листопада
ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом
побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном. Була
велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я,
простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з
паличок і зв’язаний нами хрест…
Минуло півстоліття. За цей час у будинку
не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив
повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у
якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала
фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але
дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:
—
Ви не знаєте, де наш тато?..
Бесіда
(Слайд
8)
Учитель:
- де і коли відбуваються
події, описані у творі?
- хто про них розповідає?
- що спонукало героїню твору
розповісти цю історію?
- над чим спонукає замислитися
цей твір?
- що вас найбільше вразило в
ньому?
- який епізод твору вам
видався найбільш хвилюючим?
IV. Робота у
групах
(поділ на 6 груп за кольорами)
Учитель.
Кожна група
отримала свої завдання. Час на підготовку визначений – 5 хвилин. Обов’язково
використовуйте цитати з твору. Бажаю вам успіхів і чекаю результатів.
(учні готуються давати відповіді на
поставлені запитання)
1 група – що означає у
перекладі з німецької мови слово «гер»? Прокоментуйте назву твору.
2 група – як ставилися до полонених
німців у місті? Прокоментуйте ставлення жінок, охоронця, дітей.
3 група – розкажіть про
полоненого Фрідріха. Складіть
інформаційне гроно «Фрідріх».
(Слайд
9)
4 група – дослідіть
композицію твору. Чи не здається вам, що вона дещо ускладнена?
(Слайд
10)
5 група – у чому особливість
будови твору? Зверніть увагу на часовий простір. Обгрунтуйте відповідь.
6 – група – знайдіть у
тлумачному словнику лексичне значення слів гуманізм, гуманний, толерантність, толерантний.
(Відповідають прдставники 1-5 груп)
Теорія
літератури
Бліц – опитування
Учитель.
-Чи великий твір за обсягом?
-Скільки героїв змальовується в творі?
-Чи швидко розгортаються події у творі?
- Чи сподіваний кінець твору?
-Чи відзначається твір чіткістю і яскравістю художніх деталей?
(Діти дають відповіді)
Учитель. Ваші відповіді доводять, що за жанром «Гер
переможений» є новелою. Запишіть у
зошити відомості з теорії літератури (новела)
(Слайд
11)
Коментоване
читання
(Слайд12)
(учні зачитують цитати з новели, які
розміщені на мультимедійній дошці, висловлюють й обгрунтовують власні думки і
припущення)
«Полонені
німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем».
«Вони не любили цей народ,
не любили будинки, які мали тут поставити…».
«Місто давно не сердилося на
німців…».
«… ми у відповідь цілу весну
і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому
злиденному місті».
«Ми
любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав
своїх дурних німецьких пісеньок».
«
Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба».
«Якось
посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший
сніжок, а вона цвіла собі під вікном».
Учитель.
Скажіть, будь ласка, чи можна назвати вчинки дітей
гуманними? А дорослих? Що ж таке
«гуманізм», «толерантність» ?
( Відповідь 6 групи)
(Слайд13)
Теорія
літератури
Учитель.
Пригадайте, що називається художньою деталлю. Знайдіть
художні деталі в новелі. Що, на вашу думку, вони означають? Яка з цих деталей
найбільше пов’язана з ідеєю твору?
(Слайд 14)
(учні дають відповіді на
запитання)
(Орієнтовна відповідь:фотокартка
доньок Фрідріха, цеглинки, насіння, грядка, прикраси на будинках у вигляді
сонця і квітів, хрест, квітка нагідка, міцний будинок).
Учитель. Які важливі події відбулися
в житті міста і в душі оповідачки за 50 років?
(Орієнтовна відповідь. «Минуло
півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не
всохла підлога». Полонені-німці добросовісно виконали свою роботу. Оповідачка
стала дорослою жінкою і зрозуміла негуманність дитячих вчинків. З роками людина
стає мудрішою, вона усвідомлює, що вміння прощати – одна з найголовніших
людських чеснот).
V.
Рефлексія. Підсумок
уроку.
Метод «Займи позицію»
(На дошці розміщені три
аркуша із написами «Згоден», «Не згоден», «Не визначився». Учні після запитання
вчителя займають місце біля відповідного аркуша й обґрунтовують свою позицію)
Учитель. Отже, діти, чи може бути жорстокою і злою в душі людина, яка любить квіти?
Чи погоджуєтеся ви з думкою, що людина повинна прощати завжди, і навіть
своїх ворогів? (відповіді учнів кожної з трьох груп)
Вправа «Валіза»
Учитель. Що ж взяли ви для себе із
сьогоднішнього уроку в майбутнє?
(учні швидко ланцюжком промовляють
три слова(іменники, прикметники, дієслова), які стали головними для них).
Учитель. Діти, сьогодні на
уроці ми пригадали такі поняття як гуманізм, толерантність, усвідомили, які ж
страшні наслідки несе війна людям. Але, яким би не було життя, я хочу, щоб ви завжди залишалися Людьми. Наш
урок я завершу словами української поетеси Ліни Костенко:
І в житті, як на полі
мінному,
Я просила у цьому сторіччі
Хоч би той магазинний
мінімум:
Люди, будьте взаємно
ввічливі!
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь
курсивами:
Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно
красивими!
VI.
Оцінювання. Аргументація оцінок. Домашнє завдання.
(Слайд 15)
Написати твір-роздум «У світі без війни».
Підготуватися до контрольної роботи.
Використана література та джерела
1. Авраменко О.М. Українська література.
Підручник для 7 класу – К. Грамота, 2007.
2. Бібліотечка «Дивослова», методичний журнал,
№10, 2015 р.
3. Дубічинський В.В. Новий український тлумачний
словник - Х. Клуб сімейного дозвілля,
2008.
4. Ковальчук В.І. Створення сприятливого
навчального середовища: Тренінги. – К. Шк. Світ, 2011.
5. Масютіна М. Виховуємо толерантність: форми та
методи роботи. – Бердянськ, 2012 р.
6. Вікіпедія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий